Думки у спогадах: із вдячністю й любов’ю…

Думки у спогадах: із вдячністю й любов’ю…

«Летичівська газета»
від 27.04.2012року

 Добру справу за-початкувала «Лети-чівська газета», роз-пові­даючи про наших наставників-педаго-гів, звитяжну істо-рію та славне сього-дення загально-освітніх навчальних закладів райо­ну. Стаття ветерана педагогічної праць колишнього випускни­ка Голенищівської восьмирічки С.О.Фїліпчука «125 прекрасних літ науки та добра» викликала жвавий інтерес педагогічної громад­ськості. Адже школа є духовною колискою духу і культури наро­ду, його святинею і надією, а вчитель – головний скульптор ди­тячої душі, який пробуджує потяг до знань, повагу до нації, куль­тури, освіти

Досвідчені педагоги Голенищівської ЗОШ І-ІІІ ступенів К..О.Пробитюк і М.М.Пробитюк роз­повіли читачам районки про трудо­ву діяльність мудрих, талановитих педагогів АДЛоказюка, І.І.Рижого, про гарні традиції, звичаї, прита­манні педагогам сучасної школи. Більше 50 років, працюючи в селах Голенищеве й Терлівка, дарував свій високий професіоналізм, му­дрість, творчість, сіючи а душах не одного покоління своїх випускників розумне, добре, вічне, Андрій Гри­горович Котляр. Вислів «Учите­лем школа стоїть» співзвучні з педагогічною діяльністю А.Г.Котляра. Він умів, як управлінець, організу­вати, мобілізувати учительський та учнівський колективи на розв'язання завдань, що були на часі. Пригадую 60-ті роки минулого століття і порівнюю з ними сьогодення. В тих нелегких умовах життя діти проявляли великий інтерес до знань, творчості. Пам'ятаю, як я разом зі своїм товаришем Сергієм Філіпчуком приходили на квартиру до вчителя-практиканта В.В.Сохи, щоб поглиблювати свої знання з математики. В школі педагоги створювали нам найкращі умови для розвитку розумових здібнос­тей, працювали предметні гуртки, проводились олімпіади, конкурси.

Андрій Григорович Котляр дбав про єдність трудового, фізичного, морального виховання школярів. Кращі трудові навички, любов до праці прищеплювались на при­шкільних ділянках. Кожен клас, панка старались, щоб закріплена за ними невеличка діляночка землі була найкращою, урожайною.

«Здоров'я дитини – здоров'я нації» – цей вислів має величезне значення для суспільства. Прига­дується, яка величезна увага при­ділялась спортивному загартуван­ню учнів. Постійні спортивні зма­гання, обов'язкова ранкова заряд­ка, спортивні ігри та змагання з ді­тьми проводили вчителі фізичного виховання С.Т.Бортних, А.Д.Локазюк і я, працюючи в той час стар­шим піонервожатим. Іноді дивуєш­ся, яка в той час була міцна на­вчально-матеріальна база фізич­ного й трудового виховання. Ви­стачало всім школярам лиж, м’ячів, шахів, шашок тощо. Всі діти були зайняті під час уроків, перерв і в позаурочний час.

Завдяки сумлінній праці, вмін­ню об'єднати зусилля педагогів, учнів, батьків Андрію Григоровичу Котляру вдалося досягти-високого авторитету, шани та поваги. В ньо­го не було й хвилини вільного часу. Пригадую, як у вечірні години на­ша сільська молодь поспішала до старенького клубу, в якому труди­лись нетлінної пам'яті Омелян Терентійович Філіпчук (батько Сергія) і завідуюча бібліотекою Поліна Ми­колаївна Павленко, яка пізніше працювала вчителькою місцевої школи, з радістю й  піднесенням у душі ми йшли на заняття хору, гуртків художньої самодіяльності. слухали пізнавальні лекції А.Г.Кот­ляра. Великою популярністю ко­ристувалося в той час і місцеве радіомовлення, незмінним редакто­ром і диктором якого був Андрій Григорович Котляр. Кожного дня о 6 годині вечора звучала радіопе­редача про трудові будні мешкан­ців села, освітянські справи, здо­бутки школярів.

Досвід роботи передового управлінця А.Г.Котляра використовувався в багатьох загальноосвітніх закладах району. В той час було дуже популярним – ділитися передовим досвідом, переносити корисні напрацювання з однієї школи в іншу.

Сьогодні Андрій Григорович Котляр проживає далеко від рідної Летичівщини – в Севастополі, так розпорядилася доля. Приємно, що він постійно підтримує зв'язки зі своїми учнями, колегами. В свої 85 років Андрій Григорович активно займається літературною творчіс­тю, постійно надсилає до Летичівської районки, багаторічним шанувальником якої є упродовж бага­тьох років, свої статті, спогади, міркування, вірші, з якими може ознайомитися кожен читач нашої газети.

Андрій Григорович є активістом ветеранської організації м.Севас­тополя, видав поетичні збірки своїх віршів, значна частина яких при­свячена рідному краю, незабутнім рокам звитяжної педагогічної мо­лодості.

Хай же не покидають Вас на­тхнення, оптимізм, любов до лю­дей і життя. Здоров'я Вам, довго­ліття і щира вдячність, дорогий мій учителю-наставнику, за Ваше му­дре слово, що та все життя стало дороговказом у моєму педагогіч­ному покликанні!

Нещодавно Летичівська район­на організація ветеранів відзначи­ла 25-річчя з часу її створення. Ве­терани війни та праці – це жива іс­торія нашої країни. А супутником їхнього життя були неспокій, висо­ка трудова активність, чесна й сум­лінна праця в ім'я рідної Вітчизни. Передавайте свій життєвий досвід представникам молодшого поко­ління. Ми цінуємо Ваше мудре слово, повчальний життєвий до­свід, здобутки, щирість у спілку­ванні і просто пишаємося Вами!

П.ЛЕСЬКОВ

Ветеран педагогічної праці,
Відмінник освіти України,

випускник Голенищівської
середньої школи 1962 року.