Освітянським закладам – славетні імена.

Освітянським закладам – славетні імена.

«Летичівська газета»
від 13.07.2012року

Кожен із нас з особливою лагідністю і щирістю згадує перші шкільні ро­ки, вчителів,, завдячуючи їм за знання та успіхи. Не винятком і моя доля.

Як свідчать багаторічні спостере­ження та власний досвід, сільська освіта, як, між іншим, і педагогічна діяль-ність мають свої специфічні осо­бливості, притаманні лише їй, що сут­тєво відрізняється від міської, насам­перед, умовами навчання, проживан­ня, побуту, традицій, що характерні для сільської місцевості. Добре відо­мо, що в містах більш комфортні умо­ви для навчання та життя.

Поступаючи у вищі навчальні за­клади чи їхні аспірантури та докторан­тури, випускника сільських шкіл, як правило, проявляли більше старан­ності, наполег-ливості і успішно опа­новували певний обсяг знань за один і той самий час в умовах цейтноту. У цьому можна переконатись на прикла­ді видатних учених, політиків, держав­них діячів нашої країни, переважна більшість яких – вихідці із сільської міс­цевості.

З огляду на власний досвід, можу засвідчити, що я не перебував на ста­ціонарі у жодному вищому навчально­му закладі, а навчався заочно. Закін­чив спочатку агроно-мічний факультет Кам'янець-Подільського сільськогос­подарського інституту. Потім – з від­знакою юридичний факультет Вищої школи КДБ СРСР у м. Москві, аспіран­туру при ній, встановивши всесоюзний відомчий рекорд в органах державної безпеки і подавши до захисту канди­датську дисертацію через шість міся­ців після зарахування до аспірантури замість відведених для цього трьох років. При цьому, середній термін за­хисту тоді кандидатських дисертацій складав 4-5 років.

Заочна освіта має одну важливу особливість: вона виробляє постійну потребу в, знаннях і систему їх само­стійного здобування, поєднуючи тео­рію з практикою. Під час навчання у першому вищому навчальному закла­ді я працював в апараті Летичівського, а потім Деражнянсь-кого райкому ком­сомолу, заступником голови міського колгоспу у м. Деражні. А під час на­вчання у другому ВНЗ проходив вій­ськову службу в Управлінні КДБ при Раді Міністрів УРСР по Хмельницькій області. Це давало змогу здобувати знання, потрібні для практики, формувати особистість. А на стаціонарі, хоче того студент чи ні, його формує ВНЗ до майбутньої професії, незалежно від того в повному обсязі йому знадо­бляться набуті тут знання, чи частково.

Згадую про це не з приводу влас­них заслуг, а щоб підкреслити, що цей потенціал мені, як і іншим учням, заклали батьки, педагоги Голенищівської восьмирічної школи, на той час очолюваної такими талановитими директорами як Андрій Григорович Кот­ляр, а пізніше Анатолій Данилович Локазюк, який тоді працював у школі вчи­телем фізкультури й очолив її у 1966 році. За його директорства у мальов­ничому куточку села було збудоване нове сучасне приміщення навчально­го закладу, яке згодом реорганізували а середню школу. Про особисті заслу­ги Анатолія Даниловича та школу де­тально описав у статті, опублікованій в «Летичівській газеті» за 13 вересня 2011 року, мій авторитетний земляк і товариш Сергій Філіпчук, випускник 1961 року, який упродовж тривалого часу працював завідуючим Крижоніль­ським районним відділом освіти Ві­нницької області. Кому ж, як не йому, судити про реальні заслуги і професій­ні якості своїх учителів. Повторювати наведені ним аргументи немає потре­би, вони дійсно вагомі.

Після виходу його статті цілком ло­гічно випускниками вносились обґрунтовані пропозиції про присвоєння Голенищівській середній школі імені Анатолія Локазюка до 125-ї річниці її створення. Я, як випускник цієї школи, палко підтримую цю пропозицію, бо впевнений, що школи, як і університе­ти та інститути, мають носити славетні імена тих, хто їх створював або про­славляв. Це матиме позитивний ви­ховний вплив, як на учнів, так і вчите­лів, які, я переконаний, вважатимуть за честь працювати ї навчатися у такій школі,

М. СТРЕЛЬБИЦЬКИЙ.

Випускник 1964 року,

ректор Карпатського університету
ім. Августина Волошина,
доктор юридичних наук, професор, академік,
Заслужений працівник освіти України,
генерал-майор у відставці,
консультант Комітету Верховної Ради України
з питань національної безпеки та оборони.